Перекласти сторінку

З історії Гостомельської церкви

Свято-Покровська церква містечка Гостомель і Гостомельський приход в останній чверті ХІХ ст.


У Відомості про дозволені і завершені в 1878 р. церковні будівлі, зведені без субсидії від казни, по Київській губернії, що зберігається в Центральному державному історичному архіві України в м. Київ [тут і надалі – ЦДІАК; ф. 442, оп. 563, спр. 13; 48 арк. – 49 арк.] під №1 згадується дерев’яна приходська церква в ім’я св. Покрови Київського повіту «благочиния и округа м. Гостомля». Як видно з документу, наприкінці 1870-х рр. в Гостомельському приході налічувалось 560 осіб чоловічої і 572 жіночої статі парафіян. В липні 1878 р. храмова споруда була в нормальному стані, так що незначного ремонту потребувала тільки дощата стіна в паламарні, перебудову якої було завершено вже 20 липня. Ремонтні роботи проводились без дозволу Церковно-будівельного комітету, коштом прихожан, під наглядом церковного старости і виборних від місцевої громади; витрати не перевищували 6 рублів сріблом.
В матеріалах «Дела о церковно-строительныхъ кредитахъ, испрашиваемыхъ на 1887 годъ по Киевской, Подольской и Волынской губерниямъ...», що почалось 25 квітня 1886 р. і тривало до 14 серпня 1887 р., проходило через Четвертий стіл Другого відділення, наведені витримки з акту обстеження Гостомельської Покровської церкви [ЦДІАК: ф. 442, оп. 572, спр. 22; 15 арк. – 16 арк. зв.]. 4 травня 1885 р. храмову будівлю оглядав архітектор Рикачев, що прийшов до висновку про необхідність будівництва нової дерев’яної церкви, що мотивувалась «совершенною ветхостию и маловместительностию существующия». З 1878 р. населення містечка зросло майже вдвічі – так, останній документ подає кількість прихожан обох статей 2400 душ.
Архітектор Рикачев розробив проект і кошторис будівництва нової Гостомельської церкви, що були затверджені Церковно-будівельним комітетом 6 квітня 1886 р.; причому загальна сума видатків складала 12018 рублів 47 копійок сріблом. 6000 рублів було зібрано шляхом пожертвувань від прихожан. Гостомельська громада звернулась до Міністерства внутрішніх справ за субсидією в розмірі 6480 рублів 73 копійок сріблом (в тому числі 4% винагороди для техніків). Асигнування надійшли з затримкою. Незважаючи на скептичний висновок архітектора, у «Ведомости православнымъ церквамъ юго-западныхъ губерний, по постройке и возобновлению коихъ должны быть производимы въ 1887 году работы...», в якій під №43 фігурує дерев’яна церква містечка Гостомель, зазначається, що «...вследствие ограничения Государственнымъ Советомъ размера церковно-строительнаго кредита, сметы текущаго года не представляется возможности отпустить испрашиваемые на эти постройки суммы...» [Там само, 89 арк. – 98 арк. зв.].
З доповіднодної записки священика Свято-Покровської церкви Олександра Красівського митрополиту Київському і Галицькому від 4 грудня 1900 р. за №3151 зрозуміло, що нова храмова споруда була освячена тільки в 1892 р. [ЦДІАК: ф. 127, оп. 998, спр. 384; 6 арк.].
Наразі нам мало відомо про особистість архітектора Рикачева, будівничого дерев’яної Гостомельської Покровської церкви кінця ХІХ ст. В цьому відношенні не позбавлений інтересу «Списокъ чинамъ, занимающимся по церковно-строительному делу, съ показаниемъ кому и сколько следуетъ къ выдаче въ течение 1887 года содержания, составленъ августа 5 дня 1886 года» [ЦДІАК: ф. 442, оп. 572, спр. 22; 20 арк. – 21 арк.]. В документі зазначається, що на утримання канцелярії «Киевскаго губернскаго Церковно-строительнаго Присутствия» виділялось 1500 р.с.; «на прогоны по разъездамъ по церковно-строительнымъ деламъ – 1000 рублей; <...> Члену Присутствия Губернскому архитектору статскому советнику Иконникову – суточныхъ 432 р., квартирныхъ 216 р., итого 648 рублей серебромъ; <...> архитектору надворному советнику Рыкачеву – жалованья 600 рублей серебромъ...».
Таким чином, через критичний стан шляхів сполучення, використання кінного транспорту і т. п., чи не найбільшу статтю видатків на утримання Церковно-будівельного комітету складали суми на роз’їзди посадових осіб. Будівничий Гостомельської церкви Рикачев був другою посадовою особою після губернського архітектора, мав досить поважний чин надвірного радника.
Значно більш інформативні щодо історії Свято-Покровської церкви і Гостомельського приходу Клірові відомості за 1887 і 1891 рр.
У «Ведомости о церкви Свято-Покровския, состоящей Киевскаго уезда Киевской епархии въ местечке Гостомле за 1887 годъ» [ЦДІАК: ф. 127, оп. 1010, спр. 200; 13 арк. – 16 арк. зв.] з’являється дата будівництва храму – 1770 р., яку, на жаль, ми не можемо прийняти за остаточно з’ясовану, адже ще в Кліровій відомості за 1831 р. остання дата відсутня [ЦДІАК: ф. 127, оп. 1010, спр. 224; 42 арк. Див. також нашу попередню розвідку: http://gostomel.pp.net.ua: Доброгорська М. Свято-Покровська церква містечка Гостомель в першій третині ХІХ ст. на основі Клірових відомостей]. Водночас, не викликає сумнівів той факт, що в останній чверті XVIII ст. в містечку існувала дерев’яна церковна споруда, при якій вже з початку 1770-х рр. діяла навіть своєрідна церковно-приходська школа [ЦДІАК: ф. 59, оп. 1, спр. 6898; 4 арк. – 4 арк. зв.].
В 1887 р. біля церкви все ще стояла окремо зведена дерев’яна дзвіниця.
По штатному розпису, затвердженому в 1842 р., при храмі служили священик з платнею 300 рублів сріблом на рік, дячок, який отримував 50 р.с. на рік, паламар і просвірня (остання з платнею 15 рублів 68 копійок сріблом на рік), утримання яких було «очень скуднымъ». Відтак, протягом більше ніж 50 років платня священно і церковнослужителів залишалась незмінною[Там само, 42 арк.].
«...Земли при церкви состоитъ: усадебной вместе съ погостомъ церковнымъ 2 десятины 1000 квадратныхъ саженъ, пахатной 33 десятины 2369 квадр. саженъ, сенокосной 53 десятины 324 квадр. саженъ <...>, всего 89 десятинъ 1293 квадратныхъ саженъ. Земли сии находятся въ безспорномъ владении причта, записаны въ утвержденномъ проэкте обеспечения, который въ целости хранится въ церковномъ архиве, равно какъ планы церковныхъ земель...» [ЦДІАК: ф. 127, оп. 1010, спр. 200; 13 арк.]. Прикметно, що в 1887 р. до церкви було приписано майже на 4 десятини менше землі, ніж відійшло до гостомельського причту за викупним актом 18 вересня 1861 р. за №25156 (92 десятини 871 квадр. саж.) [ЦДІАК: ф. 486, оп. 5, спр. 498; 112 арк. – 113 арк. зв.]. Втім, не виключено, що останні чотири десятини були непридатними для обробітку і не увійшли до поземельного розпису.
Для священно і церковнослужителів на церковній присадибній землі «тщаниемъ прихожанъ» були зведені будинки, що становили власність церкви. «...Домовъ кладбищной и молитвеннаго дома сей церкви приписанного нетъ. <...> Книги, до церковнаго круга подлежащие, все имеются. Кроме ихъ въ церковной библиотеке... книгъ, для чтения предназначенныхъ, нетъ...» [ЦДІАК: ф. 127, оп. 1010, спр. 200; 13 арк. зв.].
З 1858 р. в Покровській церкві почали регулярно проводити описи майна, були заведені порічні прибутково-видаткові книги про свічну і церковну суми за шнурком і печаттю, що надсилались до Київської духовної консисторії.
З 1876 р. при Свято-Покровській церкві «состоитъ старостою церковнымъ <...> местечка Гостомля крестьянинъ Филиппъ Афанасиевъ Литвиненко, который должность свою проходитъ исправно...». Одним з найбільш відповідальних обов’язків церковного старости був нагляд за збереженням церковних коштів.
В Кліровій відомості 1887 р. зазначається, що з 1864 р. при Гостомельській церкві почало функціонувати приходське училище. Остання дата потребує уточнення. Адже, як згадувалось вище, про існування при Покровській церкві школи ми маємо достовірні відомості ще в джерелах 1772 р.; втім, в Кліровій відомості 1831 р. інформація про наявність учбового закладу при церкві відсутня. Відтак, можливо, в документі йдеться про зміну статусу навчального закладу або перерви в його функціонуванні.
В 1887 р. церковно-приходське училище розміщувалось в громадському будинку; в ньому навчалось 30 хлопчиків і 8 дівчат. На утримання училища від гостомельської громади порічно відпускалось: платні вчителю 200 рублів сріблом, на ремонт і експлуатацію приміщення, купівлю навчальних посібників – 100 рублів.
В 1890 р. церковно-приходські училища відкрились в селах Яблунка і Озери, приписаних до Гостомельського приходу. Училища так само не мали власних приміщень, розміщувались в громадських будівлях. Обсяг видатків на утримання навчальних закладів залишився незмінним (300 р.с.), проте з документу не зрозуміло, чи була дана сума розділена між трьома училищами, чи припадала на кожен заклад осібно. В 1891 р. в трьох церковно-приходських училищах Гостомельської парафії навчалось 104 хлопчики і 16 дівчат [ЦДІАК: ф. 127, оп. 1010, спр. 207; 13 арк. зв.].

В 1887 р. священиком при Свято-Покровській церкві містечка Гостомель служив Олександр Захарович Красівський. Він народився близько 1841 р. (в Кліровій відомості подано вік священика за метричним свідоцтвом станом на 1887 р. – 46 років). В 1863 р. закінчив курс Київської духовної семінарії з атестатом другого розряду. З серпня 1863 р. по вересень 1865 р. служив вчителем Обухівської церковно-приходської школи при Воскресенській церкві. «...1866 года 19 июня Высокопреосвященнымъ Арсениемъ митрополитомъ Киевскимъ и Галицкимъ рукоположенъ въ священника на второе нештатное место къ Архангело-Михайловской церкви местечка Обухова Киевскаго уезда...». В 1868-1884 рр. був вчителем і законовчителем в Обухівському училищі Міністерства народної освіти при Архангело-Михайлівській церкві. 20 жовтня 1876 р. по резолюції митрополита Київського і Галицького Філофея «награжденъ набедренникомъ за усердное служение делу народнаго образования, при честномъ поведении». 24 жовтня 1880 р. переміщений до містечка Макарів Київського повіту, а 15 лютого 1881 р. повторно переміщений в Обухів до Архангело-Михайлівської церкви. 26 жовтня 1883 р. Олександру Красівському було оголошено подяку від Попечителя Київського учбового округу за №10167 «за усердное исполнение обязанностей по должности законоучителя». 7 липня 1884 р. переміщений до Покровської церкви містечка Гостомель Київського повіту. 24 жовтня 1887 р. по розпорядженню єпархіального керівництва призначений «Наблюдающимъ церковно-приходскихъ школъ 1-го благочинническаго округа Киевскаго уезда, грамоту имеетъ». Олександр Красівський мав власний будинок в Києві на Боричевому току. Був одружений з Вірою Миколаївною («37 летъ, поведения вельми скромнаго»); мав дев’ятеро дітей – дочок Любов (20 років) і Марію (18 років), які в 1887 р. жили разом з батьками; Ольгу (вірогідно, 11 років) і Людмилу (10 років), що навчались в Другому Київському жіночому училищі духовного відомства; а також Олену (7 років); синів – Миколу (16 років), який навчався в 5 класі Київської третьої гімназії, Михайла (14 років, в 4 класі Київської третьої гімназії), Петра (13 років, в 3 класі Києво-Подольського духовного училища) та Іоанна (5 років). Всі діти у 1887 р. жили на утриманні батька. Близько 1890 р. дочка священика Любов Олександрівна Красівська вийшла заміж за Павла Мелешка, наглядача Єлецької гімназії; старший син Микола Олександрович Красівський почав працювати вчителем церковно-приходської школи [ЦДІАК: ф. 127, оп. 1010, спр. 207; 14 арк. зв.].
Очевидно, кар’єра Олександра Захаровича Красівського складалась непросто: поряд з численними відзнаками і заохочувальними винагородами в послужному списку священика з Клірової відомості 1887 р. часто зустрічаються відозви і переміщення.
В повній мірі здібності Олександра Красівського розкрились в царині народної освіти – він віддає багато сил налагодженню діяльності церковно-приходських шкіл в Київському повіті; щодо Гостомельського приходу, то і тут отець Красівський демонструє відповідальне ставлення до своєї просвітницької місії, активно виголошує проповіді «и по назначению и часто при случаяхъ поучаетъ народъ».
При зіставленні Клірових відомостей Свято-Покровської церкви за 1831 і 1887 рр. впадають в око суттєві зміни в освітньому цензі священно і церковнослужителів: так, якщо в першій третині ХІХ ст. для кандидата на заміщення посади приходського священика в Гостомельському приході визнавалось достатнім «изучение русской и славянской гармоты», опанування яких могло відбуватись навіть в домашніх умовах (в Кліровій відомості 1831 р. відсутня інформація про учбові заклади, в яких навчались церковнослужителі, освітня кваліфікація не підтверджується атестатом), то в останній чверті ХІХ ст. провінційні священики призначаються у вакантні приходи, прослухавши курс богословських наук в спеціальних духовних семінаріях або училищах. Показове також прагнення церковно і священнослужителів надати якісну освіту своїм дітям.
Наше припущення про суперечливий перебіг кар’єри священика Олександра Красівського підтверджують також матеріали «Дела объ открытии въ м. Гостомле 2-хъ класснаго училища вместо церковно-приходской школы» 1900-1901 рр. [ЦДІАК: ф. 127, оп. 998, спр. 384; 3 арк. – 28 арк. зв.], на яких ми матимемо нагоду докладно зупинитись в наступних розвідках. Наразі зауважимо, в 1900 р. у зв’язку з будівництвом двохкласного училища, що перебувало у віданні Міністерства народної освіти, єпархіальне керівництво було настільки незадоволене пасивною позицією Гостомельського священика в боротьбі духовного і просвітницького відомств, що вимагало від Олександра Красівського покинути Гостомельський приход в місячний термін.
Значний інтерес для історії Гостомельського приходу становить пояснювальна записка отця Красівського з приводу відкриття міністерського училища, в якій Олександр Захарович наступним чином характеризує свою діяльність в якості приходського священика. «...Въ Гостомельскомъ приходе состою я 16 летъ. Засталъ я здесь весьма ветхую и тесную церковь, на 4-хъ кладбищахъ ни одной часовенки, кладбища не огорожены, все причтовыя постройки въ состоянии разрушения и одну школу на весь приходъ, помещавшуюся въ крестьянской избе. На жалование учителю школы, приобретение книгъ и пр. отпускалось местнымъ сельскимъ обществомъ по 30 р. въ годъ (очевидно, описка замість 300 – М. Д.). Въ настоящее время красуется въ Гостомле новая обширная благолепная церковь, освященная въ 1892 году, четыре приходскихъ кладбища огорожены, на каждомъ кладбище стоитъ часовня, крытая железомъ, все причтовыя постройки, жилья и службы выстроены вновь въ достаточномъ числе, поместительныя и удобно расположенныя, въ священнической усадьбе разведенъ садъ, только что начинающий приносить плоды, церковные поля удобрены и далеко лучше вознаграждаютъ трудъ земледельца, чемъ прежде, въ приходе существуютъ 4 школы, одна въ Гостомле и три въ приселкахъ, помещающиеся въ собственныхъ зданияхъ. На содержание сихъ школъ местными сельскими обществами отпускается 888 рублей серебромъ въ годъ. <...> Съ 1888 года 47 учениковъ получили льготныя по воинской повинности свидетельства. Летъ 10 уже поетъ въ вверенной мне церкви порядочный хоръ...» [ЦДІАК: ф. 127, оп. 998, спр. 384; 6 арк. – 6 арк. зв.].
Таким чином, друга половина 1880-1890 рр. стали плідним періодом в історії Свято-Покровської церкви містечка Гостомель і Гостомельського приходу. Під наглядом і керівництвом священика Олександра Красівського на початку 1890-х рр. було відкрито три нових церковно-приходських школи в Озерах, Яблунці і, вірогідно, Блиставиці; Гостомельське церковне училище отримало власне приміщення; на місці напівзруйнованої дерев’яної церкви другої половини ХVІІІ ст. за проектом архітектора Рикачева було побудовано нову велику дерев’яну храмову споруду, освячену на честь св. Покрови в 1892 р.; покращився благоустрій церковної території та ін.

В останній чверті ХІХ ст. при Свято-Покровській церкві служив указним дячком Філімон Іванович Воліковський. Він народився близько 1849 р. в родині заштатного дячка. Був звільнений з третього класу Києво-Софійського духовного училища. В листопаді 1867 р. призначений вчителем церковно-приходської школи в село Пашківку Київського повіту. З 7 липня 1870 р. виконував обов’язки псаломщика при Покровській церкві села Шибенне Київського повіту. 2 березня 1872 р. переміщений дячком до Свято-Покровської церкви містечка Гостомель. Одружений з Дарією Іоаннівною (32 років); мав двох дітей – сина Климента 11 років, який навчався в Києво-Подольському духовному училищі, і дочку Анну 8 років. Про службові здібності дячка Філімона Воліковського в документі сказано: «...предметы должности своей знаетъ достаточно, поведения хорошаго, <...> судимъ и штрафованъ не былъ» [ЦДІАК: ф. 127, оп. 1010, спр. 200; 15 арк. зв.].
В 1887 р. просвірнею при Свято-Покровській церкві служила дочка дячка Сінклітія Еміліанівна Дробницька, 22 років, «поведения скромнаго и честнаго». Крім того до причту Гостомельської церкви належала дочка померлого священика Євфимія Ольшевського Марія, 41 рік, «на месте не живетъ и где живетъ неизвестно».

В заключній, третій частині Клірової відомості міститься інформація про прихожан Свято-Покровської церкви. Станом на 1887 р. в містечку Гостомель проживало духовних 7 осіб чоловічої і 8 жіночої статі, в 1 ¾ дворі; дворян – 1 особа чоловічої статі, в ¼ двору; військових – 77 осіб чоловічої і 97 жіночої статі, в 19 ¼ дворах; міщан – 15 осіб чоловічої і 17 жіночої статі, в 3 ¾ дворах; тимчасово зобов’язаних селян – 357 осіб чоловічої і 406 жіночої статі, у 87 ¾ дворах. Містечко Гостомель належало нащадкам дійсного статського радника Івана Дмитровича Красівського.
В селищі Яблунці мешкало: військових – 70 осіб чоловічої і 67 жіночої статі, в 17 ½ дворах; тимчасово зобов’язаних і казенних селян – 222 особи чоловічої і 254 жіночої статі, в 55 ½ дворах. В 1887 р. Яблунка належала поміщику Сагатовському, знаходилась на відстані 5 верст від Свято-Покровської церкви містечка Гостомель.
В селі Блиставиця проживало: військових – 45 осіб чоловічої і 47 жіночої статі, в 11 ¼ дворах; селян-власників – 237 осіб чоловічої і 208 жіночої статі.
В селищі Озерах: військових – 32 особи чоловічої і 33 жіночої статі, в 8 дворах; селян-власників – 145 осіб чоловічої і 145 жіночої статі, в 36 ¼ дворах. Блиставиця і Озера наприкінці 1880-х рр. належали поміщику Толочинову; поселення були розташовані в 7-ми верстах від приходського храму.
Крім того в Гостомельському приході проживало 8 осіб чоловічої і 6 жіночої статі католицького віросповідання, в 2 дворах; євреїв та ін. нехристиян – 140 осіб чоловічої і 142 жіночої статі, в 35 дворах. Загалом в приході Свято-Покровської церкви в 1887 р. налічувалось 2780 душ, в 337 ½ дворах (з них 1350 осіб чоловічої і 1430 жіночої статі).
При порівнянні демографічних показників, наведених в Клірових відомостях 1831 і 1887 рр., можна констатувати наступні зміни в кількісному і якісному вимірах населення Гостомельського приходу за 56 років, що розділяють два документи. Загальний приріст населення за вказаний період склав більше ніж 100%, або в чисельному значенні – 1465 душ. В останній чверті ХІХ ст. з’являються нові групи населення, зокрема, міщани, євреї і військові, причому останні в кількісному відношенні займають друге місце після тимчасово зобов’язаних селян, що становили абсолютну більшість на території Гостомельщини в першій третині ХІХ ст. Диспропорція між кількісними показниками населення селян чоловічої і жіночої статі в селищі Блиставиця, яку ми відмічали в 1831 р., не була остаточно подолана навіть наприкінці 1880-х рр., все ще залишалась значною.
Клірова відомість Покровської церкви 1891 р. [ЦДІАК: ф. 127, оп. 1010, спр. 207; 13 арк. – 16 арк. зв.] дає такі демографічні показники. В містечку Гостомель в 1891 р. проживало: 19 осіб чоловічої і 9 жіночої статі дворян; 105 осіб чоловічої і 113 жіночої статі військових; 15 осіб чоловічої і 15 жіночої статі міщан; 380 осіб чоловічої і 415 жіночої статі тимчасово зобов’язаних селян. Загалом станом на 1891 р. в містечку Гостомель, селах Блиставиця, Озери і Яблунка проживало 3283 мешканці обох статей. Відтак, населення Гостомельського приходу за неповних 4 роки з 1887 по 1891 рр. збільшилось за рахунок природного приросту і міграції на 503 мешканці.
При зіставленні демографічних показників клірових відомостей Покровської церкви 1887 і 1891 рр. припустимо констатувати, що не тільки економічне, але й господарське, громадське, інтелектуальне життя Гостомельського приходу на початку 1890-х рр. набуває більш жвавого характеру. В цьому відношенні нам здається особливо показовим той факт, що дворянське населення містечка Гостомель в цей час поповнюється 27 (проти одного станом на 1887 р.) представниками. Дане припущення опосередковано підтверджують відомості про заснування нових церковно-приходських училищ і шкіл в Блиставиці, Озерах і Яблунці, а також організацію професійного хору при Покровській церкві, що припадають на початок 1890-х рр., збільшення асигнувань на освітні програми, покращення благоустрою церковної території, зокрема, будівництво чотирьох каплиць на цвинтарях Гостомельського приходу, розведення саду при священицькому маєтку, спорудження нових житлових і господарських приміщень для причту Свято-Покровської церкви. Таким чином, останню чверть ХІХ ст. без перебільшення можна назвати важливим періодом в історії Покровської церкви містечка Гостомель і Гостомельського приходу. Завдяки документальним джерелам нам вдалось окреслити останню добу досить детально і зупинитись на непересічній особистості священика Олександра Захаровича Красівського, що брав активну участь в перетворенні вищезазначених починань.


Марина Доброгорська

Повернутися на сторінку Історія школи